Loading...
   
   

Підписка на RSS

Ваша електоронна пошта:

 

   
   
Медведчук

Стратегiчний нафтопровiд з РФ опинився у власностi швейцарської «прокладки», через яку з країни виводиться валюта.

Про це повідомляє «АНТІКОР».

За даними Держстату, воююча проти України Росія наростила свою частку на українському ринку дизельного палива вже на третину. При цьому левова частка російського палива постачається в Україну нафтопроводом «ПрикарпатЗахідтранс», власником якої наразі є швейцарська компанія із дуже помітним російським акцентом. Продаж «ПрикарпатЗахідтранс» – не перший випадок, коли російський бізнес оформляє активи в Україні на компанії, зареєстровані в західноєвропейських юрисдикціях, щоб уникнути проблем.

Система нафтопроводів протяжністю 1433 км із середини 1990-х років є суперечливим активом між Росією та Україною. Трубу було побудовано в середині минулого століття й у 1988-му передано у власність Української РСР. Після розпаду Союзу й утворення незалежних держав, власником трубопроводу стала Росія в особі  держкомпанії «Транснєфть».

Свої права на нафтопровід Україна заявила в 1995 році. Тоді між урядами двох країн було підписано угоду про необхідність визначення правового статусу активу. З тих пір відбулося близько десяти засідань українсько-російських міжурядових комітетів та підкомітетів з цього питання, але рішення так і не було прийнято.

У підсумку справа застрягла в судах. Після початку агресії Росії в Україні судові суперечки активізувалися (до речі, до початку агресії Росії по трубопроводу в країну щорічно поставлялося до мільйона тон російського дизеля. Приблизно такі ж обсяги йшли транзитом через Україну в Угорщину).

У листопаді 2014 року Рівненський апеляційний господарський суд повернув у державну власність 1 433 км нафтопроводу. Зараз розгляд справи знаходиться на рівні Вищого госпсуду.

Після програного суду в грудні 2014 року «Транснєфть» заявила про намір продати свій український актив. Як один із потенційних покупців розглядався «Лукойл», про що особисто оголосив глава нафтової компанії Вагіт Алєкпєров у листі Володимиру Путіну. Але в підсумку новим власником нафтопроводу стала маловідома компанія зі Швейцарії International Trading Partners AG, яка до цього не була помічена в паливному бізнесі.

У серпні 2015 року росiйський Федеральний антимонопольний союз (ФАС) оголосив, що саме ця структура подала в Антимонопольні органи РФ клопотання про придбання 100% акцій компанії «Південно-Західне акціонерне товариство трубопровідного транспорту нафтопродуктів» (входить в структуру «Транснафти»). Дочірня структура цієї компанії – «ПрикарпатЗахідТранс» – є юридичним власником українського нафтопроводу.

В офіційному повідомленні ФАС відзначається, що International Trading Partners AG «знаходиться під контролем громадянина Федеративної Республіки Німеччини Анатолія Шефера».

Втім, Шефер, імовірно, номінальний власник компанії. У швейцарських реєстрах він зазначений, як директор International Trading Partners AG. Про інші великі бізнес-успіхи Шефера достоту невідомо, а сама швейцарська компанія нафтовим бізнесом раніше не займалися.

Хто в реальності стоїть за загадковою швейцарської структурою, можна простежити за допомогою відкритих джерел. Замість торгівлі нафтопродуктами в 2013-2015 роках International Trading Partners здійснювала експортно-імпортні операції з українськими компаніями. Це можна відстежити за допомогою Єдиного реєстру судових рішень. Так, згідно з текстом рішення Київського апеляційного адміністративного суду, два роки тому швейцарська компанія уклала кілька зовнішньоекономічних контрактів на поставку товарів без ввезення на митну територію України з київською Північно-Східною видобувною компанією (ПСДК).

Такі операції призвели до порушення порядку розрахунків в іноземній валюті, за що ПСДК і International Trading Partners потрапили під санкції Мінекономрозвитку України.

Вже після цього Північно-східна видобувна компанія з’явилася на сторінках українських ЗМІ у зв’язку з іншими операціями, що викликали питання у правоохоронців. ПСДК є одним із фігурантів кримінального провадження Державної фіскальної служби від 22 грудня 2015 року. У цій же справі фігурує найбільший в країні дистриб’ютор тютюнових виробів – торгова компанія «Мегаполіс-Україна».

За даними Економічної правди, Мегаполіс на український ринок вивів одіозний проросійський політик Віктор Медведчук. Хоча, сама компанія і він заперечують будь-які зв’язки з Медведчуком.

Офіційним власником тютюнового монополіста до початку агресії РФ вважався російський олігарх Ігор Кесаєв, який також володіє російським виробником зброї – заводом ім. Дегтярьова – й очолює благодійний фонд «Моноліт», що спонсорує ветеранські організації ФСБ.

Як зазначається в матеріалах розслідування УкрІнформ, нібито службові особи Мегаполіса в 2014-2015 роках перерахували понад 1 млрд гривень під виглядом фінансової допомоги семи компаніям з ознаками фіктивності, серед яких - ПСДК. Відзначимо, що це тільки версія слідства.

Для цієї угоди (купівлі трубопроводу) важливо, що серед семи структур, зазначена Північно-Східна видобувна компанія – єдиний український контрагент International Trading Partners.

Анатолій Шефер, крім посади в International Trading Partners AG, є директором ще однієї компанії з Швейцарії - ITC Industry Trading Company SA.

Про діяльність цієї торгової фірми також немає практично ніяких даних. Як і у випадку з International Trading Partners, єдина згадка про неї стосується сумнівних операцій з українськими структурами.

Згідно з текстом рішення Львівського адміністративного суду від 15 вересня минулого року, ITC Industry в 2013-2014 роках отримала від української компанії «МБК Агротехніка» $5,7 млн передоплати за поставку в Україну зернових культур. При цьому фізичне постачання товару від швейцарської компанії на митній території України здійснено не було.

Такі ж операції з виведення валюти з країни «МБК Агротехніка» провела із цілою низкою інших структур. При цьому для ITC Industry український агротрейдер є єдиним контрагентом. Таким же, як ПСДК для International Trading Partners.

Цікаво, що власниками «МБК Агротехніка» є В’ячеслав Черепаня, Ян Марченко й Богдан Козак.

Черепаня багато років працює помічником вихідця із СДПУ (о), депутат від Опозиційного блоку Нестора Шуфрича. Він також представляє його інтереси в наглядовій раді найбільшої приватної газодобувної компанії «Нафтогазвидобування».

Ян Марченко працює помічником народного депутата від Опоблока Тараса Козака, екс-керівник Львівської митниці. Брат Тараса Козака – Богдан – є третім головним засновник «МБК Агротехніка».

Братів Козаків, Черепаню та Шуфрича об’єднує одна важлива деталь – тісне знайомство з Віктором Медведчуком.

Тарас Козак працює заступником голови Центру «Правова держава», керівником якого є Медведчук. Богдан Козак – бізнес-партнер молодшого брата Медведчука – Сергія.

Але і це ще не все. Крім двох швейцарських компаній, директором яких працює Анатолій Шефер, у «МБК Агротехніка» і ПСДК збігаються й інші контрагенти за безтоварними операціями.

Це компанії Сoscotex Resources LP, Rowfield Capital А.С., ТОО Olfanura Export LLP. На рахунки цих структур від «МБК Агротехніка» і ПСДК перераховувалися мільйони доларів за продукцію, яка в підсумку, так і не була поставлена в Україну.

Схема продовжує ефективно працювати. Їй абсолютно не заважають ні сурові, але безресурсні блокадники, ні борці із корупцією, ні «героїчні» активісти у блакитному ящику Соболєв, Попович та Парасюк, ні, що найприкріше, Держава. Але ж мова йде безпосередньо про її, безпеку. Це ж ПАЛИВО!

На жаль, знову доводиться констатувати той факт, що іноді ми так захоплені поєдинком із нахабною мухою, котра сіла на наш мед, що зовсім не бачимо ведмедя, який їсть його, сидячи у самій діжці… 

За матеріалами «АНТІКОР»

 

Loading...
Loading...

Додати коментар


Захисний код
Оновити

   
© newspravda.com