Loading...
   

Скандал з першим заступником Голови Служби зовнішньої розвідки, Сергієм Семочко, 8 родичів якого, включаючи дружину, мають російське громадянство, тобто, громадянство агресора, знову змушує мене узагальнити наявну інформацію щодо зв'язків наших владних персоналій з Росією і з її терористичними угрупованнями в ОРДЛО, аби прийти до сумного висновку - Україна наразі знаходиться під жорстким російським впливом і фактичним російським управлінням.

Отже, давайте разом дивитися на ці зв'язки, які діюча влада з певним умислом приховувала в одних випадках і продовжує приховувати в інших.

Президент Порошенко. Випускник радянського кдбешного вишу. Дружина його сина, народного депутата України, Олексія Порошенко - Юлія Аліханова, є громадянкою Росії. 


Цей факт Петро і Олексій Порошенки весь час приховували і він став відомий лише завдяки журналістам.

Міністр закордонних справ України, Павло Клімкін. Народився і виріс в Росії. Закінчив московський ВНЗ, який знаходився під щільним контролем КДБ. Дружина Клімкіна, Марія Михайленко,теж займає відповідальну посаду у владі і є заступником керівника Головного департаменту зовнішньої політики і європейської інтеграції Адміністрації президента,

Натомість, батько Марії Михайленко - генерал-майор Юрій Михайленко, є зрадником України, проживає в окупованому Росією Севастополі, має російське громадянство і був нагороджений російською владою медаллю “За возвращение Крыма”.

Звісно, що про зраду і службу Росії тестя Павла Клімкіна ми теж дізналися не від фігурантів скандальної інформації - міністра закордонних справ і його дружини, а від незалежних блогерів. Причому, пані Марія спочатку крутила сракою і розповідала про якусь “інформаційну війну” проти її чоловіка і лише згодом була вимушена підтвердити факт зради її батька на користь Росії.

Голова Вищої ради правосуддя, Ігор Бенедисюк. Громадянин Росії. Це підтверджується його службою в 1991 - 1994 роках суддею російського військового суду. Зрозуміло, що на такій посаді можуть працювати лише громадяни Росії.

Втім, на будь-які запитання і запити щодо свого російського громадянства, пан Бенедисюк відповідає тупим мовчанням. Незрозуміло також, яким чином, у 1994 році, пан Бенедисюк цілих два місяці поєднував посаду судді 37-го військового суду Далекосхідного військового округу в Росії з посадою військового судді Київського гарнізону в Україні.

Виходить так, що Ігор Бенедисюк взагалі отримав громадянство України незаконно, бо згідно закону “Про громадянство України”, громадянами України є особи, які не перебувають у громадянстві інших держав. Але ж, про вихід з російського громадянства пан Бенедисюк ніяких документів вперто не надає.

Розумієте, що ми маємо? Керівник ключового органу в суддівській системі України є громадянином Росії! І особисто я впевнений, що формування суддівського корпусу в Україні відбувається під наглядом ФСБ.
І ось, деякі приклади.

Суддя господарського суду Київської області, Світлана Чонгова - громадянка Росії.

 До того ж, пані Світлана постійно відвідує Крим, де працювала суддею раніше. Проте, в цьому році, Вища кваліфікаційна комісія суддів визнала Свєту такою, що відповідає посаді українського судді.

Суддя Київського апеляційного адмінсуду, колишній російський офіцер, (чи, дійсно, колишній?), Ігор Федотов.
Згідно з його ж біографією, громадянином України він став лише у 2001 році. При цьому, до 2002 року він служив у російській армії та був суддею військового суду Білогірського гарнізону Далекосхідного військового округу (м. Білогірськ Амурської області).

Тобто, знову брехня, знову незаконне отримання громадянства України (бо, до 2002 року, Ігор Федотов ще був російським військовим і однозначно громадянином Росії) і знову військовий суддя Далекосхідного гарнізону. Прям, кузня кадрів для українських судів, цей Далекосхідний гарнізон російської армії!.
Про втрату російського громадянства Федотовим ніяких реальних даних на сьогодні також не існує, що дає привід наразі теж вважати його громадянином Росії.

Йдемо далі і звертаємо увагу на взагалі пречудовий факт: суддя Верховного суду України, Валентина Симоненко, у 2015 році, тобто, після російської окупації Криму, отримала у Севастополі "индивидуальный налоговый номер РФ – ИНН № 920358519730.”
Це не зовсім російське громадянство. Проте, прямий і безпосередній зв'язок судді вищого судового органу України з країною - окупантом української території більш ніж очевидний.

Звісно, пані Валя теж взялася робити фінти дупою, аби якось її прикрити, але, її виправдальна брехня повністю спростовується наявним фактажем:
https://www.pravda.com.ua/columns/2018/02/6/7170732/

І, чомусь не викликає здивування, що Голова Вищої ради правосуддя України, громадянин Росії, Ігор Бенедисюк, затвердив кандидатуру російського платника податків, Валентину Симоненко, як претендента на посаду судді Верховного суду України, а Президент України, з російськими родичами, Петро Порошенко, її на цю посаду призначив.
(В принципі, російські інтереси у Петра Олексійовича прослідковуються не тільки і не виключно у сімейному плані, але це історія для іншого дослідження.)

Тепер, від українських суддів з російськими нутрощами, яких не викритих у своїй московитський сутності, ще дуже багато, перейдемо до силовиків. І тут, сбушний контррозвідник і діючий український розвідник з російськими родичами і корупційними статками, Сірьожа Семочко має повне право заявити : а я, що, самий рудий?

І дійсно. Всі кинулися обурюватися російськими паспортами родичів Семочка, які тусуються у Криму, і не згадують колишнього кримського мусора, Віталія Малікова, який, волею нашого мегапатріотичного Президента, сьогодні працює першим заступником Голови служби безпеки України, маючи бізнес в окупованому Криму і дочку, російсько-кримського адвоката, Дануу Малікову:

http://dossier-ua.com/?p=6668

http://zmiya.com.ua/page/5b1e4841a3a485cfa681ed25/2018/06/11/dochka-kerivnika-sbu-maye-posvidchennya-advokata-rf

Я залишу за лапками питання, як звичайний кримський мусорідло може бути першим заступником Голови СБУ і очолювати Антитерористичний центр без належного професійного фаху, проте нагадаю тут дві прекрасних історії про Віталю.

Перша - це те, що Маліков є зятем колишнього міністра внутрішніх справ України, Миколи Билоконя, який вже давно дриснув на Росію і завдяки якому Віталя свого часу очолив міліцію Севастополя.

Друга, це історія про те, як цей один з головних діючих борцунів за безпеку України, під час початку російської окупації Криму, підтримував російського ставленика на посаду мера Севастополя Чалого і будучи депутатом міськради Севастополя виступав за встановлення блокпостів у Криму проти бандерівців.

Це загальновідомі кейси пана Малікова, які легко нагуглити і я лише нагадую про їх існування.
Про незаконну приватизацію Маліковим лісової ділянки під Києвом на буду, бо тема цієї статті - російські зв'язки діючої влади в Україні, а не її очевидна корупція.

Да, ледве не забув!. Про рідну дочку у Криму Віталій Маліков теж суспільство не інформував допоки блогери - нігадяї не засвітили її в інформпросторі. Хто б міг подумати, але від цієї рідної дочки Віталя так само легко відмежувався, як і дружина Клімкіна від свого батька у Криму. Чудово, просто чудово! Тесть в Росії, бізнес і дочка в окупованому Росією Криму - чим не найкращі дані для людини на керівній посаді в службі, яка повинна боротися з російською агресією?

До речі. Кримський мусор Маліков з кримським сбушником Семочком прекрасно доповнюють один одного в СБУ. Такі собі “дуже” законспіровані Петров і Баширов - ukrainian style.

Трохи не в контексті, але хочу згадати ще одного кримського пожиттєвого мусора, В'ячеслава Аброськіна.
Після російської окупації Криму, Слава, який тоді був лише заступником начальника міського управління міліції Севастополя, рвав дупу за посаду очільника вже російської поліції цього міста. Правда, трохи безуспішно. Бо в Росії, я так розумію, його вирішили відрядити до України, де він зробив нечувано стрімку кар'єру і зараз працює вже першим заступником керівника всієї поліції України.

Згадав я Аброськіна просто для того, аби показати, скільки, виявляється, у нас було українських патріотів у силових відомствах Криму! І Семочко, і Маліков, і Аброськін… Дивно. Як же ми Крим так легко, вибачаюся, проїбали? Бо, судячи з нинішніх високих посад цих трьох силовиків, вони повинні були вщерть роздовбати московських окупантів ще на етапі підготовки окупації Криму.

Але, повернемося до головної теми статті і згадаємо ще одного колишнього сбушника, правда, не дуже відомого загалу, Сергія Тоцького, який наразі очолює безпеку державної компанії УКРЕНЕРГО.

Масштаб по посаді у Сірьоні трошки не такий, як у наведених вище осіб, але, якщо взяти до уваги, що така надважлива державна структура, як УКРЕНЕРГО, крім іншого, відповідає за безпеку всієї енергетичної системи України і згадати, хто є його батьком, виникне закономірне питання: вони там, що, зовсім йобнулися?

Хто не в курсі, повідомляю, що цей Сергій Володимирович Тоцький - синуля колишнього першого заступника Голови СБУ і керівника Антитерористичного центру СБУ, генерала Володимира Володимировича Тоцького. Того самого Тоцького, який керував операцією СБУ “Бумеранг” з розгону Майдану в лютому 2014 року і який зараз знаходиться в розшуку за підозрою у державній зраді і масових вбивствах на Майдані.

Повністю про цю зрадницьку історію і особу з корупційною складовою - Сергія Тоцького, можна прочитати у моєму ексклюзивному розслідуванні за посиланням :
https://enigma.ua/articles/i_shche_odna_dochka_korneta

Додам тільки, що за думкою деяких осіб, пов'язаних з СБУ, Сергій Тоцький, батько якого зараз переховується у Криму (Тут теж Крим! Куди ж без нього?) поставлений на нинішню посаду, як смотрящий за УКРЕНЕРГО від ФСБ. І я щось в цьому не сумніваюся.

І на закінчення, перейдемо до організації, яка вже давно є йобнутою повністю, взагалі і до самих дрібних мишей і тарганів, які там служать і до яких ця контора дотрахалася під чітким керівництвом йобнутого на атомарному рівні, Анатолія Матіоса.

Так, мова йде про військову прокуратуру України, в якій служать чудові, за своїми родинними зв'язками, люди.
І почнемо ми з військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону, колишнього слідчого Військової прокуратури сил АТО, Цупки Олександра В'ячеславовича.

Саня у нас не просто керівний посадовець української військової прокуратури, а ще й синуля діючого начальника слідчого відділу військової прокуратури ДНР, Цупки В'ячеслава Анатолійовича. Така собі оригінальна військова-прокурорська династія Цупок. Хоча, я жодним чином не сумніваюся, що Олександр В'ячеславович ніяких стосунків з В'ячеславом Анатолійовичем не підтримує, як і всі інші у подібному становищі.. Ні в якому разі! Ми можемо навіть у нього самого про це спитати. І СБУ, в якій служать герої кримської оборони, Маліков і Семочко, вам теж це підтвердить. Контррозвідка ж проблем у Сані з батьком ніяких не бачить.

Тому, треба розуміти, призначення Цупки-джуніора, з батьком на службі у проросійських сепаратистів ДНР, на керівну військово-прокурорську посаду у гарнізон ЗСУ, який знаходиться на кордоні з проросійським утворенням ПМР у Молдові, ніяких неприємних питань до Толі-Тепловізор викликати не може.
Моє розслідування за цими фактами :

https://enigma.ua/articles/nova_dochka_korneta_vam_spodobaetsya_shche_bilshe

Але ж, не Цупкой єдиним, цікаво живе українська військова прокуратура.
Сергій Долгополов, якого з подачі Матіоса, 6 червня 2017 року генпрокурор Юрій Луценко призначив першим заступником головного військового прокурора, має взагалі унікального родича. Батько дружини Сергія Долгополова,- Тетяни Миколаївни Долгополової (в дівоцтві Токаренко), - Микола Токарненко, є діючим головою так званого військового трибуналу ДНР! Давайте ще раз, для закріпачення: Тесть першого заступника військового прокурора України є відвертим державним зрадником України, одним з впливових керівників у структурі проросійських терористів ДНР іі відкритим карателем українських громадян.

Подивитися, як ця потвора, Микола Токаренко, розповідає сепарському телебаченню, як він бореться в ДНР зі “шпіонами” України можна за посиланням нижче.

https://supcourt-dnr.su/content/intervyu-predsedatelya-voennogo-tribunala-nikolaya-tokarenko-na-telekanale-yunion

А, чи дивно, що Сергія Долгополова, родич якого є ворогом України на службі у Росії, призначає на посаду Юрій Луценко, який весілля свого сина зіграв в елітному клубі під Києвом, який належить російському громадянину, бізнесмену з Рубльовки, Олександру Орлову?

Ні, не дивно. І це не дрібниця, як хтось може подумати. Запевняю, у цих людей дрібниць не буває. І, якщо, Генеральний прокурор України гуляє з іншими представниками української влади в російському клубі, то це відповідний і однозначний сигнал: ми - свої. Такі справи.

Ця стаття, насправді, не може охопити всі приклади зв'язків української влади з російськими окупантами. Нікуди не дітися від російського громадянства мера Одеси Труханова. Громадянства, яке впритул не бачить СБУ. Можна згадати ще одного військового прокурора, Дениса Чехунова, чий двоюрідний брат, Віталій, працює віце-мером російського міста Білгород.

А можна також згадати, що командувач Об'єднаного оперативного штабу ЗСУ, генерал Наєв, до 1993 року теж був російським офіцером і служив у Далекосхідному військовому окрузі (Хм… І знову цей Далекосхідний округ…), і, що рідний брат Наєва живе у Криму ( і тут Крим!). Але, надіюся, що показати наявність залежності української влади від Кремля, через родичів і російське громадянство, і без додаткових прикладів мені більш-менш вдалося. І це не проста залежність.

Такі її масштаби, у поєднанні з трагедіями під Іловайськом і у Дебальцевому, капітулянтськими мінськими угодами, торгівлею з окупантом та іншими прикладами зради режиму Порошенка, свідчать про те, про що я написав у назві статті: Україна майже повністю і практично на всіх рівнях знаходиться під управлінням Росії.

P.S. Поки готував цю статтю спілкувався зі знайомим військовим офіцером щодо Сергія Наєва. Наші думки співпали: кандидатура Наєва на головну військову посаду в зоні проведення ООС була узгоджена з Москвою, а його брат в Криму є своєрідним заручником Росії на випадок невиконання Наєвим, або його підлеглими, домовленостей васального від Кремля режиму Порошенка зі своїм російським сюзереном.

Олександр Ружанський

Loading...
Loading...

Коментарі   

0 #1 MargueriteJuicy 20.10.2018, 17:13
Hi. I see that you don't update your blog too often.
I know that writing content is time consuming and boring.
But did you know that there is a tool that allows you to create new articles using
existing content (from article directories or other blogs from your niche)?
And it does it very well. The new articles are high quality and pass the copyscape test.
Search in google and try: miftolo's tools
Цитата

Додати коментар


Захисний код
Оновити

   
© newspravda.com