Enter your email address:

   
   
Паралельні органи влади

В умовах тотальної корупції і свавілля чиновників народу нічого не залишається, як згадати, що держава по суті своїй - фікція, умовність, примха в їх власних головах.

Влада, держава - це громадянський договір, тобто громадяни домовилися визнавати за реальність органи влади і їх повноваження, створювані за згодою цих громадян. Але якщо держава порушує свої зобов'язання перед громадянами, якщо замість бути слугами народу, державні чиновники стають мучителями і користолюбцями своїх громадян, то громадяни в один момент можуть хлопнути в долоні і сказати: вистачить, я більше так не граю, нафіг з пляжу такий договір. Якщо держава не дбає про мене, а знущається наді мною за мої ж гроші, то навіщо мені така держава? Я буду складати новий громадський договор. У нас йде реальний процес відмирання держави. Держава, в особі «кращих» його представників, з космічною швидкістю віддаляється від потреб і сподівань народу. Не треба їм у цьому заважати, треба рвати останні нитки, які з'єднують цю державу з цим народом, і тоді на порожньому місці можна формувати нову, більш відповідальну державу. Адже щоб скасувати одну державу, і заснувати іншу, не треба руйнувати стіни, відключати електрику чи влаштовувати протести. Досить домовитися більшості громадян, що їм така держава не підходить. Не треба навіть виштовхувати чиновників зі своїх теплих крісел. Досить громадянам домовитися між собою, що вони ігнорують старі органи влади. Ну навіщо йти в найбільш корумпований суд в світі, що, гроші зайві є? Ну, купите ви судове рішення, потім треба буде купувати ще і судовиконавців, щоб це рішення реалізувати, потім хтось купить протилежне судове рішення - і всі ваші зусилля коту під хвіст, коротше, морок. Набагато простіше громадянам організуватися і почати створювати свої, альтернативні цивільні суди. Вибрати найавторитетніших юристів, народних засідателів і створити свій реально-віртуальний цивільний суд. Звернення в цей «суд»-справа добровільна по обидва боки, виконання його «рішень» - теж справа добровільна. Чи може сторона, що програла добровільно визнати рішення такого суду? Звичайно може, якщо побачить незаангажованість і професіоналізм такого суду. Тут головне заробити довіру і неформальний авторитет такого «суду». Народ повинен зрозуміти, що правильне, моральне рішення суду має незрівнянно більшу суспільну ефективність, ніж рішення куплене.
Згадаймо досвід партизанських районів, коли в умовах окупації партизани на підконтрольних їм територіях встановлювали свою владу. Так і тут, коли чиновники зажрались до межі і розперезалися так, що становлять загрозу для життя громадян, громадянське суспільство має право мирно (а може і не мирно) ігнорувати роботу ворожих їм органів влади. Якщо ви впевнені, що в суді, в поліції, в адміністрації вам не допоможуть - ігноруйте їх і створюйте свої, неформальні органи правопорядку. Не треба сутичок, не треба протистояння, все повинно будуватися на довірі, взаєморозумінні і відповідальності серед громадян. Наше задерев'яніле, що причаїлося за квартирками суспільство треба разшевелити, розвеселити і кинути на маневри з будівництва демократії, по будівництву громадянського суспільства. Тут і для наших хвалених нових політичних проектів роздолля для самореалізації. Встановлюйте фронт змін хоч в кожному райцентрі по всім своїм дванадцяти секторах. Завоюйте авторитет серед громадян реальною роботою серед цих громадян.
Зараз обов'язково вишикується черга противником з благою звісткою: «Нічого не вийде, так робити не можна, і т.д.» У нас звикли, що краще сімдесят сім разів сказати, ніж один раз зробити. Саме зневажуване заняття у нас - практична робота. А якщо хтось вирішує реально попрацювати, то всі уражаються результатами, але все одно не пов'язують цей результат з проведеною роботою.
Критики скажуть - маячня, несерйозно. Так, несерйозно, тому що це тільки гра. Дворова гра в футбол з прицілом на чемпіонат Європи. Гра в паралельні органи влади - кращий спосіб провести селекцію і формування нової еліти, кращий спосіб пошуку нових, неформальних лідерів. Це гра, але в той же час це серйозна, важке справа реально допомагати людям. Це і взаємодія з офіційними органами з метою спокійного, але наполегливого примусу їх до сумлінного виконання своїх державних обов'язків. На тлі роботи в паралельних органах влади народ зможе реально помацати в справі своїх майбутніх кандидатів в депутати, кандидатів в судді, кандидатів на державні посади. Кількість паралельних органів влади - необмежено, конкуренція - вітається. Саме в умовах гласності, безкоштовності, конкуренції дуже швидко стає зрозумілим, хто справжній юрист, хто справжній державний менеджер, а хто базіка і пройдисвіт.
Створюйте народні дружини з охорони громадського порядку. Заняття набагато більш гідне, ніж просиджувати вечори в повному барі або перед телевізором на дивані. Якщо у нації залишилися хоч якісь амбіції - вперед до побудови структур європейської демократії у себе в мікрорайоні. При сучасному рівні комунікацій навіть за мінімальні гроші можна створити повноцінну інформаційну структуру для таких паралельних органів місцевого самоврядування, місцевого самоконтролю.
А ось що ми можемо прочитати в маніфесті махнівців 1919 року "Шлях до волі":

"Товариші селяне й робітники! Товариші працюючі!

Треба напружити всі сили, щоб вирятувати революцію з безпорадного стану, допомогти рушити їй знову вперед й вивести на рівний шлях, бо инакше все загине.

Є тільки один спосіб зробити це. Необхідно відцуратись від всякої влади й братись за будування нового життя на підставі вільної безвладної (а не владної), безпартійної, економичної (а не политичної) об'єднуючої з низу (а не зверху) организації працюючих, робітників та селян.

Як це зробити? Як улаштувати життя без влади?

Товариші! Адже-ж ви самі відповіли всьому світу на це питання ще в березні 1917 р. Ви утворили тоді величезну сіть ваших трудових организацій: професійні спілки, фабричні й заводські комітети, сільські организації, армейські організациї, нарешті, саме головне, - ради.

Ви висунули ці организації, запевне, як безпартійні трудові організації ділового й правдивого устрію й вільного життя.

Політична партія комунистів-більшовиків своєю боротьбою за владу збила ці організації з вірного шляху, скалічила, зіпсувала, й, в решті решт, згубила їх у корню. Партія підмінила вільну економичну працю цих організацій, безсилою працею своєї влади й своїх державних урядовців.

Теперь в тому районі, котрий ми, повстанці, визволили від усякоі політичної влади, - ви, вільні селяне й робітники сел та міст повинні зараз-же, під нашою охороною, утворити ваші вільні організації, взятись до вільної праці, по улагодженню вашого нового життя. У визволеннім з під влади місті (городі) більша робітнича організація (наприклад, рада професійних спілок) повинна негайно взяти на себе ініціятиву (почин) в ділі скликання великої наради (Конференції) для скорійшого обговорення й вирішення ряду найпекучіших питань.

В склад такої конференції війдуть: 1) Представники від усіх без винятку робітничих організацій й підприємств (спілок, фабрик, заводів, майстерень, млинів, ріжних установ та инші); 2) Представники від залізничників, від трамвайних робітників, від пошти й телеграфу і т. инш.; 3) Представники від селян по змозі більш широкого району; 4) Представники від повстанчеських частин.

Конференція повинна вирішити в першу чергу слідуючі питання: 1) Як організувати охорону міста й забезпечити спокій населенню? 2) Як взятись за організацію регулярного роскладання маючихся в місті, в сей час, продуктів загальної й першої потреби? 3) Які речі та в якому числі можуть бути зараз направлені в село? Які продукти та в якому числі можуть бути зразу направлені з села в місто? Яка обмінна единиця повинна бути встановлена? Як організувати регулярні зносини з селом і наладить регулярний обмін продуктів поміж робітничими й селянськими організаціями? 4) Виробництво яких саме річей може бути в місті зараз же забезпечено й продовжено? 5) Що необхідно для налагоджування припинених галузів виробництва та як добути необхідне? 6) Організація ріжного роду мійської праці; 7) Фінансове питання, й т. ін.

Вирішуючи всі ці головні питання, Конференція буде, безумовно, зразу організовувать все необхідне для здійснення своїх виришень: наладжувать звязки, доручати дільним людям встановлювати необхідні техничні установи, й инше.

Спільна праця робітників, селян, залізничників та повстанців безсумніву дасть всім їм змогу зговоритись й приступити до живої продуктивної праці.

Всі чесні соціялісти й инші особи без розбору партій можуть: 1) Помогти робітникам й селянам в вирішенню цих питань, по скильки робітники й селяне будуть потрібувати їх допомоги й поради; 2) Вести ідейну культурно-просвітню працю, видавати часописі, брошури й инше, організувати лєкції, бесіди й ин. Для всього цього соціялістам не треба захвачувати політичну владу, котра, як завше, зіпсувала-б все діло.

З часом Конференція перетвориться в ділову економичну Раду робітничих та селянських організацій. Рада буде природним об'єднанням всіх робітничих та сільських организацій, виконуючих, як і Рада, волю загальних зібрань, сходів, нарад, з'їздів.

Для всієї цієї праці та її дальнійшого розвитку нема ніякої необхідности в політичній владі.

Товариші повстанці повинні твердо пам'ятати, що їх завдання - охороняти й захищати істнування діяльність всіх цих робітничих й селянських організацій від усяких замірів та нападків з боку буржуазії, контр-революції й якої-б то небуло влади.

Захист робітниче-селянського діла - єдине справжнє завдання військових (повстанських) сил. Представники від повстанців повинні бувати на всіх засіданнях Конференції чи Ради. Праця повинна бути спільною, приязною.

Повстанці повинні бути на сторожі проти погромної агітації, проти піяцтва, хуліганства, грабіжництва. Коли в місті почнеться така організаційна праця, то мешканці міста (города) будуть спокійними й потрохи самі візьмуться допомагати робітничим та селянським організаціям налагоджувати життя в районі.

В майбутньому само-собою виросте завдання об'єднання цього району з иншими визволенними районами, містами й селами. Встановляться регулярні зносини, налагодиться товарний звязок…

Оце так в коротких рисах уявляють собі махновці дійсним совітський робітниче-селянський устрій без влади. Організація господарського, загального й культурного життя без партій та без державної політичної влади, а лише при допомозі природно об'єднуючихся знизу робітниче-селянських організацій та Рад, - такий, товариші, перший та головний пункт махновського програму."

Додати коментар


Захисний код
Оновити

   
© newspravda.com