Loading...
   
   

Підписка на RSS

Ваша електоронна пошта:

 

   
   
Гладун Дарина

Сьогодні у нашому конкурсі поетичні твори Гладун Дарини. Письменник, літературний критик, перекладач, редактор.

Засновник та модератор студії «Prosto критика» (2013).
Головний редактор альманаху «Сві-й-танок» (з 2014). Розробник сайту журналу.
Співорганізатор «Шувалова_тур. Хмельницький» (2015).

 

ВОВЧИЦЯ

вовчиця
зубами своїми гнилими
вгризається    у зашрамовані руки    моїх чорноземів

тебе не чекали йди
тебе не просили тебе взагалі не кликали

вовчиця плодить малих вовченят    безголосих безликих
із шерстю кривавою
із зубами гострими    як леза ножів молодого місяця
як кігті великої матері

ти не вполюєш мене     очима своїми колючими
ти не вполюєш мене     лапами своїми багатосуглобними
жилами своїми зміїними     ти не вполюєш мене
у цьому кріслі        у закоркованій пляшці скляної кімнати
ти не вполюєш мене        у світлі сірого сонця і сірого місяця
ти не вполюєш мене     твої діти мене не їстимуть

твої прогнилі зуби
не сповільнять серцебиття моїх чорноземів

вовчице,     роки твої минущі часи твої нескінченні
вовчице,    діти твої ненаситні діти твої сироти
вовчице,    очі твої залізні очі твої наповнені вселенською чорнотою

тільки мене чуєш вовчице
мене
тобі не отримати

 

КАМ’ЯНІ МОЛИТОВНИКИ

[кіноновела на 3 дії з прологом та епілогом / ремарки та коментарі відсутні]


 
пролог

чуєте?
ви це чуєте?
чуєте тишу?

це так
послухайте
так
моляться камені

І

молитовники на могилах
лежать нечитані і небачені

|молитовники
|на кам’яних могильниках
|у кам’яних руках
|не кам’яніють
|не проростають корінням у твердь
|а просто лежать собі

нечитані і небачені

ІІ

якщо торкнешся до каменю
він заговорить моїм голосом

|бо всякий камінь говорить моїм голосом
|бо я колись забрала голос у каменя
|бо я була каменем
|і на моїй могилі
|лежав молитовник

нечитаний і небачений

ІІІ

|камінь із моїми очима
|камінь із моїм тілом
|далеко звідси

||там
||на кам’яному цвинтарі кам’яних людей
||мовчить моїм голосом

||і все що кажу
||я вкрала у нього або позичила

|камінь з моїми очима
|камінь із моїм тілом мовчить
|і кличе мене
|кличе мене
|чуєте
|це його тиша
|це саме його тиша
|її неможливо сплутати з чимось іншим

епілог

молитовник
мій старий молитовник
ніколи не заговорить

бо камені моляться
і проклинають
мовчки

 

НАГЛЯДАЧ МАЯКА
присв. Тоні Моррісон

 
частина 1
МАЯК

у сонячний отвір
крізь небо хтось дивиться
на світ чи на нас чи наскрізь на землю

як чорношкірий наглядач щоранку
у віконечко маяка
щоб перевірити чи нікуди не ділося море
чи не стоїть маяк серед пустелі
чи не марна бува робота його марудна

чорношкірий наглядач
визирає щоранку у віконечко крихітне
і сподівається що море ще не пішло

так бог крізь вічко сонця
на землю дивиться і сподівається
що люди недалеко пішли від неба
як море
недалеко пішло від самотнього маяка

 
частина 2
В’ЯЗЕНЬ

промінням крізь нас на землю
дивиться сонце

так само крізь ґрати
і крізь квадрат пустельного дворища
спостерігає за світом єдиний в’язень
що мовчки полює на промені

впіймав і долонями
наче млинком розтирає на цукор
до чаю кидає
у залізне горнятко дивиться згадує
брунатні хвилі що пливли на захід
коли дівчинка пускала на річці жабки
і прибирала з обличчя неслухняне пасмо
і говорила: татку, пообіцяй
що більше туди не підеш що це востаннє

в’язень полює на промені
бо не годен зловити сонце
не годен взяти за руку дівчинку
яка ніколи не виросте –
тільки пускатиме жабки на річці брунатній

і дивиться сонце крізь неї
промінням на землю
і ловить проміння крізь ґрати
єдиний в’язень тюрми дерев’яної
і додає замість цукру до чаю
а потім
іде до вікна маяка перевірити,
чи не пішло куди море

і чи не пішли люди
далеко від неба

загрузка...

Додати коментар


Захисний код
Оновити

   
© newspravda.com