Загрузка...
   
Loading...
   

Підписка на RSS

Ваша електоронна пошта:

 

   
   

Нікого з міжнародних політичних експертів вже немає сумнівів, що банда сіоністів-україножерів зможе довго протриматись при владі, питання лише в тому, яку форму покарання для «вальцмагройсманів» обере національний трибунал.

Ще у дохристиянські часи мандрівники відмічали, що анти і слов’яни не управляються однією людиною, а живуть у народовладді

Стародавня Русь була державою відпочатку багатоетнічною, а тому неминуче в рамках її поєднувалися різні форми управління. Слов'янська форма була найбільш поширеною і стійкою, і вона в кінцевому рахунку проглядається пізніше в умовах феодальної роздробленості. У балтів і угро-фінів складається подібна ж форма, причому значною мірою це, мабуть, було наслідком слов'янського впливу. Справа в тому, що у тих і інших ще не був чітко налагоджений племінний рівень організації, а розрізнені місцеві громади (територіальні або родові) включалися в систему, привнесену слов'янськими колоністами.
Слов’янський тип соціально-політичного устрою був заснований на вічових традиціях. Письмова історія застає слов'ян з чітко діючою організацією управління. До IX століття слов'янські "племена", "землі", "князівства" займали величезні території, що перевищували землі більшості європейських королівств. По суті, це були держави афінського типу.
«Повість временних літ» зберегла деякі дані про організацію управління в древлянській землі. На чолі стоїть князь, і князівська влада є тут давньою, традиційною. У всякому разі, древлянські посли, які прийшли до Ольги, протиставляють "добрих" древлянських князів "руському" князю Ігорю як правителів, стурбованих не просто збором данини, а й процвітанням землі. Древляни обробляють ниви, пасуть стада, а "тримають землю", тобто управляють нею, "кращі люди", які, проте, за підтвердженням прав повинні звертатися до "землі". Зрештою саме "земля" і направляє їх як послів до Ольги.
Міста (городища) зазвичай служили адміністративними центрами племен і місцем укриття околишнього сільського населення в разі зовнішньої небезпеки. Спочатку добровільно, а потім і з примусу сільська округа забезпечувала місто необхідними продуктами і брала участь в будівництві оборонних споруд.
Відомості про Київ кінця Х століття уточнюють типову картину. Населення міста і, мабуть, також і сільської округи ділилося на десятки, сотні, іноді також півсотні і півтисячі. У місті вершиною такої адміністрації був тисячний. Але існувала тут і рада старійшин - "старці градні", які здійснювали керівництво народним зібранням - Віче, а також стежили за виконанням прийнятих рішень.
Якщо ми звернемося до "Повісті временних літ", то у автора літопису на першому місці - поняття "земля". "Руська земля", "Деревська земля", пізніше також "Новгородська" і "Суздальська земля". Не рід, не плем'я і не князь. Саме поняття "племені" в цьому випадку має теж не кровноспоріднене, а територіально-історичне значення, тобто має на увазі не кровних родичів, а людей, об'єднаних загальною територіальною організацією.
Древній київський літописець підняв питання про початок князівської влади в Києві. Але принципове значення надавалося йому лише тому, що хтось оскаржував князівську гідність Кия і його наступників, як і князівську гідність правителів окремих земель. Очевидно, сам літописець ставив вище владу, що йде від землі, порівняно з тією, яка лягає на землю ззовні, будь вона "своя" або "чужа".
Київський літописець не надто полюбляв княжу владу. Для нього вона була лише вершиною земського улаштування, а про її спадковий характер він говорить лише тому, що хтось оскаржував права місцевої київської династії. Взагалі це дуже суттєво, що київські князі не можуть навіть і похвалитися старовинністю свого роду: нема перед ким. Між тим в Західній Європі, де титулуванню надавалося особливо велике значення, руські князі незмінно називаються "королями", тоді як, скажімо, польські князі лише "герцогами". Адам Бременський і Гельмольд спеціально зазначають, що у західних слов'ян "королів" мають тільки руяни (руси) з острова Рюген.
Володимир традиційний родоплемінного поділ Русі замінив територіальним, тим самим знищивши народовладдя. Церква боролася «з пережитками дофеодальної старовини», «сформувала усвідомлення святості посланої богом великокнязівської влади». Так християнство породило класи і зробило русів рабами феодалів.

Зверніть увагу, що навіть на середньовічній гравюрі раби бога Ієгови стають на коліна перед церквою, а вільні люди, які звертаються до Перуна, стоять прямо.

У «Повісті временних літ» літописець пише про те, що в гридниці Володимира йшли бенкети, на які вільно могли приходити "бояре и гриди, и соцкие, и десяцкие, и нарочитые мужи, при князе и без князя". Тут вже немає простолюду, але представники народу ще є, і князь зацікавлений в залученні їх на свою сторону.
Якщо ми звернемося до українських казок, то в них князь не має якогось надзвичайного статусу. У давніх українських казках, які зберігли давнє традиційне бачення устрою суспільства і держави, князь - звичайний член громади, а не феодал, який відчуває свою зверхність над “простими” людьми.

Взірцем справжньої демократії стала Запорізька Січ, далі – УПА.

В одному зі своїх листів в Україну Бандера писав: «В кожному Проводі, який я провадив, зокрема в Проводі ЗЧ (Закордонних частин) ОУН існував і дальше існує такий порядок: всі рішення приймаються більшістю голосів. Голоси всіх членів Проводу рівні. Справи вирішуються після всебічної дискусії. Кожен член проводу має право піддавати під розгляд і вирішення Проводу кожню справу... Це елементарні засади функціонування Проводу, і ніколи не було в нас думки застосовувати іншу методу».
Продовжувачами демократичних українських традицій були і махнівці, яких ми знаємо як анархістів, але які виступали за справжню соціальну справедливість і побудову демократичної вертикалі влади з низу вверх.
Маніфест махнівців 1919 р. «Шлях до волі» звучить сучасно і актуально: «На ваших очах революція перепробувала всякі партії й всі влади від крайньої правої до крайньої лівої.
На Вкраїні ви зазнали ще владу чужеземців, владу гетьмана й Петлюри.
Скажить-же, чи зуміла хоть одна партія, хоть одна влада урегулювати господарське життя й довести революцію до щасливого кінця?
Ви самі скажете: ні, не зуміла!
Всі партії й всі влади виявили себе одинаково безсилими в розв'язуванню господарського питання й громадського будування.
Так буде завше до того часу, до якого працьовники будуть віддавати владу над собою політичним партіям або окремим особам.
Вся біда, все зле в тому що одні люди прагнуть чи находять необхідним взяти до своїх рук політичну владу, а другі охоче й покірливо віддають їм цю владу над собою. Ніяка політична партія, ніяка політична державна влада не може утворити й закріпити економичне (господарське) життя; ніяка влада не в силах відбудувати зруйноване виробництво, утворить суспільну організацію труда, привести до громадського спокію й задоволення.
Ви самі бачили, товариші, що партія й влада більшовиків-комунистів виявилась безсилою в ділі громадсько-господарського будування. Замісць того вона зрадливо знов відкрила широкий шлях ворогам революції й підготувала новий грунт для реакції. Збита комунистами з певного шляху, революція опинилась в безпорадному стані й потоптавшись на місці, повернула назад.
Отже ми, вільні повстанці-махновці, перш всього говорим вам:
Товариші селяне й робітники! Товариші працюючі!
Треба напружити всі сили, щоб вирятувати революцію з безпорадного стану, допомогти рушити їй знову вперед й вивести на рівний шлях, бо инакше все загине.
Є тільки один спосіб зробити це. Необхідно відцуратись від всякої влади й братись за будування нового життя на підставі вільної безвладної (а не владної), безпартійної, економичної (а не политичної) об'єднуючої з низу (а не зверху) организації працюючих, робітників та селян.
Як це зробити? Як улаштувати життя без влади?
Товариші! Адже-ж ви самі відповіли всьому світу на це питання ще в березні 1917 р. Ви утворили тоді величезну сіть ваших трудових организацій: професійні спілки, фабричні й заводські комітети, сільські организації, армейські організациї, нарешті, саме головне, - ради.
Ви висунули ці организації, запевне, як безпартійні трудові організації ділового й правдивого устрію й вільного життя.
Політична партія комунистів-більшовиків своєю боротьбою за владу збила ці організації з вірного шляху, скалічила, зіпсувала, й, в решті решт, згубила їх у корню. Партія підмінила вільну економичну працю цих організацій, безсилою працею своєї влади й своїх державних урядовців…».
Якими ж зрозумілими ці слова є у контексті сьогоднішніх подій в Україні, у контексті Революції Гідності! Є у нас, як і тоді, і контрреволюція, і безсила праця влади і держурядовців.
Майдан 2 – це приклад з новітньої історії, коли українці знову стихійно організували традиційне для України-Русі самоуправління, але знову, як і сто років тому, не довели революцію до кінця, узурпатори влади, чужеземці все спотворили.
Тут варто провести ще одну паралель з давньою історію. Чому сьогодні не вдається завершити революцію? Як і тисячу років тому народ придушується найманцями влади. Першим внутрішнім окупантом у нашій історії став хозарин Володимир (Хреститель), який хрестив Київську Русь кров’ю, усі не згодні з християнством прости вбивалися військом найманців, кидалися ними у річку слідом за ідолами. Зараз роль найманців узурпаторів влади грає добре вдягнене, укомплектоване і озброєне 300-тисячне міліцейське військо, яке робить те саме: саджаючи у тюрми патріотів, викрадаючи їх, вбиваючи. Неукраїнці при владі – головна проблема України-Руси починаючи з часу хрещення.
За підрахунками активістів, зараз у тюрмах знаходиться більше 1500 патріотів. Це справжня армія, яка б могла побудувати справді національну державу для людей, а не для олігархів. Тож одним з першочергових завдань сучасних українських борців за волю є звільнення з СІЗО і тюрем політв’язнів.
На обрії з’явилося нове об’єднання з патріотів, які вижили у війні з внутрішніми і зовнішніми ворогами, - ВО «Революційні Праві Сили», і які, продовжуючи стародавні традиції, мають не одноосібного лідера, а колективного. Отже, незламний український дух продовжує боротьбу за волю!

Оксана Матвейчук

Додати коментар


Захисний код
Оновити

   
© newspravda.com