Підписка на RSS

Ваша електоронна пошта:

   
Загрузка...
   
Сварожич

9 січня виповнюється 70 років від дня народження видатного громадського діяча, філософа, а крім того — справжнього митця.

Один з найяскравіших українських поетів ХХ століття, зараз поки що маловідомий широкій громадськості, хоча, безперечно, наші нащадки будуть порівнювати його творчість з постатями національних пророків - Тарасом Шевченко, Лесею Українкою і Василем Стусом.

Сварожич - це псевдонім, який має цікаве походження. Батько матері Євгена Смірнова був сербом і мав призвище Сваржич. Додавши до цього призвища східно-словенське повноголосся, він створив духовно-ідеологічний псевдонім.

Євген Смірнов народився 9 січня 1947 року в м. Тульчин (Вінницька область) у родині службовців.

1966-1969 роках працював робітником Тульчинського металоштампувального заводу, лісорубом Верхньо-Туломського лісокомбінату, матросом середньо-риболовного траулера в Баренцовому морі, робітником-бурильником Вінницького проектного інституту.

В 1970-1973 – студент філософського факультету Київського державного університету.

Виключений з 4 курсу за політичними мотивами.

В 1973-1976 – ув’язнений за ст. 187 «прим» КК УРСР (антикомуністична діяльність).

Реабілітований у листопаді 1993 року.

З 1988 року очолював Спілку Українського Народу (СУН; SUN).

Народний депутат України 2 (Комітет з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією) та 3 (Комітет з питань національної безпеки і оборони) скликань.

Освіта: Рівненський інститут культури, факультет театральної режисури (1987), режисер; Санкт-Петербурзька консерваторія, теоретико-композиторський факультет (1991, екстерном), музикознавець; Тбіліський державний університет, юридичний факультет (1992, екстерном), юрист.

У 1981-1991 – поставив 13 вистав.

У 1996-1997 – організатор і художній керівник першого у світі виконання циклу всіх симфоній Антона Брукнера в Urfassungen (м. Київ; Національний симфонічний оркестр України).

У 1996-1998 – голова депутатської слідчої комісії Верховної Ради України.

У 1992-1993 – доброволець, учасник бойових дій в Грузії (національно-визвольна війна під проводом Звіяда Гамсахурдія).

Захоплення: фламандський і голландський живопис, стрільба, важка атлетика, карате, парашутний спорт.

Володів англійською, німецькою, французькою, грузинською, італійською, словацькою, японською та іншими мовами.

Автор близько 800 поезій, оповідань, романів, наукових досліджень.

(За виданням: «Хто є хто в Україні». – К., 1999, С. 264.)

Найголовнішим твором свого життя Євген Сварожич вважав поетичну книгу "ЗОЛОТИЙ ПАВУК ВОД", яку видав у 2001 році. Він вважав, що книгу помітять у широкому колі читачів через 50 років після того, як вона буде надрукована. Книга немає аналогів у світі. В ній були використані всі відомі людству поетичні стилі, а крім того, поетичні стилі, які ніколи до цього не використовувались і були винайдені самим Сварожичем.

Ця книга Євгена Сварожича була названа частиною священного писання Слов’янської духовної течії «Великий Вогонь», сам же він посмертно був проголошений огніщанами пророком.

Пропонуємо вашій увазі декілька з віршів цієї великої книги:

Холодний Яр

Холодний Яр вогнем рабів стрічає.

Яріє люттю дзвін шабель й бандур…

Вищить в кущах із жаху ляський кнур…

Свячений Ніж літає понад краєм!

Тарганів-рабинів тікає з храмів зграя

полявинами ксьондзових тонзур, -

і бачить петербурзьких курвин щур,

як з твані сонце бусол добуває.

…Та вже шиплять осліплі змії в Кодні…

конає Гонта… гинуть кобзарі…

і ріже ВЧК в степу голодних…

Хриплять в пітьмі Кремлівські дзиґарі –

і в перевернутій глухій безодні

згаса вогонь останньої зорі.

13.12.1974. Вінницька тюрма, карцер

Росії

Убога злодійко, без племені та роду,

безладна суміше азійських диких зграй,

сидиш ти на кнурі, в твоїй руці нагай…

щури тнуть «бариню» панійці на догоду…

В багрянім дзеркалі ти бізантійську вроду,

раба тарганова, між кригу і курай

угледіла, і світ, белькочучи про рай,

женеш, спасителько, до краю насолоди…

За плетивом зірок сховавши Свастя й Тризуб,

вчепила спритно ти чужі Софійські ризи

на пранцюватий свій, тупий і п’яний прах…

Та мить прийде… й тоді на пітерських руїнах,

церквах московських і Кремлівських вежах й стінах

в огні замайорить жовтоблакитний стяг!

10.10.1975 Піщанський табір,

штрафний ізолятор

Відчай

Кожної ночі в хрестатому храмі

діти вмирають – і бавляться змії…

Моляться люди в тихій нестямі

Ратичу мертвому, Круку й Леліїї…

Край спорожнів… поховалися кмети…

щезли гаї і повужчали ріки…

Тінями сунуть просто в тенета

утікачі – слабкі і безликі…

Сміху не стало,і сонця не стало, -

зникло все в срібних туманах і тучах…

тихі мужі з роду синьої сталі

ждуть, що спасе їх лицар могучий…

Повстання

У ста містах їх збирали

вбранні

за вдів

дружини…

Сто мечів тьмяно-сірих

вночі сплахнули

синьо…

І впали сто тисяч міст

під їх страшною

вагою –

і вранці

текла там зелена

кров

змією-рікою.

І встав Сварог, як бог, з камінної гробниці:

й  рать ратичей й вовків помчала у світи,

й від криги до пустель здіймалась синя криця…

й зелена кров текла… і падали хрести…

Геннадій Боценюк

Додати коментар


Захисний код
Оновити

   
© newspravda.com