Загрузка...
   
Loading...
   

Підписка на RSS

Ваша електоронна пошта:

 

   
   
документ

Важко сказати хто більше боїться українських добровольців — російська влада, чи український режим внутрішньої окупації.

У 2014 році добровольчі батальйони фактично зупинили путінську орду, який планував легко захопити декілька областей, бо було відомо, що ВСУ не будуть та й не зможуть чинити справжній опір. Багато хто з кращих синів України заплатив за це найдорожчу ціну - своє життя. Вони могли б і звільнити Донбас, але україножери їм не дозволили це зробити, бо тоді б не працював улюблений слоган гнойних потрохоботів Мінстеця: «треба терпіти владу злодіїв, бо путін нападе!»

Не даремно однією з головних вимог Путіна у «мінських договорняках» була вимога знищення українських добровольчих батальйонів, що фактично і відбулося, хоча добровольці і зараз легально, чи не зовсім, присутні на Східному фронті. На них по суті і зараз тримається оборона України.

До редакції «Правдивих новин» звернувся доброволець Микола Нестеренко (позивний «Кузнец»). З травня 2014 року він воював у складі добровольчого батальйону «Айдар». Спочатку його прийняв у свій взвод Євген Войцеховський «Чех», а після його трагічної загибелі він бився з ворогом у складі розвідувально-диверсійного взводу під командуванням Валерія Холода (псевдо «Леший»).

21 липня під селом Георгієвка Микола Нестеренко був поранений. Тоді їх взвод прорвав оборону, щоб забезпечити прохід колони з боєприпасами, медикаментами і продуктами харчування для бійців 80-ї бригади ВДВ, які знаходились в оточенні на теріторії Луганського аеропорту.

Після лікування в госпіталі міста Черкаси Нестеренко зразу повернувся на допомогу до бойових побратимів у місто Щастя, де була бойова база «Айдару». Здав документи про лікування у штаб, написав рапорт, начебто все як треба. Вже з 12 вересня «Кузнец» знову приймав участь у бойових діях.

Після довгих обіцянок командування батальйону офіційного оформлення не було зроблено, розслідування отриманих травм у боях під Луганським аеропортом не було проведено.

Хто спілкувався з «айдарівцями», той знає, що коли комбатом був підполковник Сергій Мельничук, то в штабі «Айдару» був жахливий бардак. Мельничука призначили комбатом з подачі Парубія, а про деякі його вчинки й пригадувати зараз немає бажання.

Після чергової здачі військового квитка в штаб батальйону Микола Нестеренко нарешті побачив запис, який був затверджений печаткою і підписом комбата про те, що він проходить службу за контрактом, хоч ніякого контракту він не підписував і про умови контракту йому ніхто нічого не казав. Микола знову написав рапорт, де вказав на юридичне порушення у запису, та продовжував воювати, не очікуючі удару в спину. Залишився живий, не став інвалідом, як багато хто з друзів, яких спіткала лиха доля.

Несподіваний удар прийшов аж наприкінці 2016 року від прокурора військової прокуратури Івано-Франківського гарнізону. Прокурор О. Богачко десь несподівано побачив кримінальне правопорушення за статею 407 частина 4 КК України:

4. Самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, — караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

До речі, як гарно влада вигадала формулювання: «бойова обстановка». Війського ж стану в нас немає, бо начебто і агресії з боку Росії не існує (представники олігарха Порошенка двічі це доводили у суді!), а бойова обстановка начебто є. Влада завчасно готувалась до цієї гібридної війни?

Геннадій Боценюк

Додати коментар


Захисний код
Оновити

   
© newspravda.com