Loading...
   
   

Підписка на RSS

Ваша електоронна пошта:

 

   
   
Поезія  Олександра Заліщука

Сьогодні у нашому конкурсі вірші вчителя, лікаря-лаборанта, будівельника, поета, який намагається бути професіоналом у всьому.

Життєве

Моя краіна кров'ю підплива.
Калік все більше. Рвуть іі, скажені...
Болить пекучим болем голова.
Нема роботи і пусті кишені.
І віє вітер. Той, що вітер Змін.
На що і що той вітер поміняє?
Якби ж то знали ми оте самі...
А Бог забув нас. І сидить, куняє.
Напризволяще. Прірва. І внизу,
в тій прірві, - все. І відповідь. І зміни...
На носі квітень. Вичавить сльозу.
Свобода а чи смерть - усе єдине...

 

В тридев'тому царстві...

В тридев'ятому царстві, так, в царстві, в котрому
вже немає війни, ані зради, ні крові.
І від шибениць очі не ріже вже людям давно...

...я шукаю тебе. Щоб забрати, з собою, додому -
там вже труни з вінками давно нам готові...
І налили нам трунок в бокали, сказавши - в бокалах вино.


Ти за мною підеш, бо ти віриш в те маривне Завтра,
що настане. Це правда - Настане! Настане... колись.
Ти за мною підеш. Недалеко... Далеко за правду
мало хто з нас ходив... Так що Господу ти помолись.

Плями, плями червоних троянд нам на білу до сліпу одежу
подарують, стріляючи в спину. Ховаючись у пітьмі,
наші добрі фанати, відмуштровані гієни манежу,
що скандують:
- В атаку!
...залишаючись за ворітьми.

Ти за мною підеш? А навіщо? Повір, я шуткую...
Не потрібно міняти твій Рай на короткий кошмар...
В тридев'яте твоє... не піду, за тобою. Жалкую -
не побачити вже нам, удвох, візерунки від хмар...

 

Сопілковий край

Затих твій сопілковий край.
Затих... Немов перед грозою.
Вікно вмивається сльозою -
шумить дощОвий водограй.

Та й він затихне. Не шелесне
звірятко. Вщухли солов'і.
Замовкли. І пісні своі
забули...
Може - й не воскресне

дрімотний спокій той... Хтозна?
Прийшов з війною "брат" вчорашній.
Прийшов той "старший".
"Громкий бражник".
Але ж... чи брат прийшов?
Війна...

Червона з білим - вишиванка
твоя не мелькне вже - в гаю.
І... якось дивно - солов'ю:
на  тебе - в камуфляжі, зранку...

... сопілку лиш з собою взяв.
Як пам'ять про життя ліниве.
Під берцем - човкотіли сливи...
Не встиг зібрати - ждуть "друззя"...

В один кінець. Не хрусла гілка.
Пішов - без сліду. В майбуття.
Лиш...БУРА вишиванка та...
ЗалИшилась. І ще - сопілка...

І все... Мовчить дубовий гай.
Навіщо? Хто його там знає...
Вже та сопілка не заграє.
Бо смерть прийшла.
Прийшла. Прощай...

загрузка...

Додати коментар


Захисний код
Оновити

   
© newspravda.com